Як правильно проводити розкислення грунту?
Існує не так багато культур, яким подобається кислий грунт. Для більшості інших це проблема, оскільки в такому середовищі вони не можуть в достатній кількості засвоювати поживні компоненти. Саме тому для багатьох людей актуальною є тема розкислення грунту.
Що робити, якщо грунт занадто кислий?
Щоб нейтралізувати кислі ґгрунти, застосовують вапно, кальцій карбонат або доломітове борошно. Їхня дію проявляється через те, що вони зв’язують іони водню, роблячи грунт більш лужним. Крім цього, внесення вапна має кілька важливих переваг:
- тривале зниження кислотності грунту;
- поліпшення фізичних властивостей грунту;
- збагачення грунту кальцієм.
Вапнування позитивно впливає на структуру грунту та сприяє активності мікроорганізмів, що в свою чергу покращує засвоєння поживних речовин із добрив. Також стимулюється діяльність азотфіксуючих бактерій та мікроорганізмів, що розкладають органічні залишки, збільшуючи родючість. Вапнування значно підвищує ефективність фосфорних добрив у 1,5-2 рази, а також азотних і калійних — на 30-50%.
Важливо пам'ятати, що більшість азотних і фосфорних добрив мають кислотні властивості, поступово підвищуючи кислотність грунту. Вапнування допомагає запобігти цій проблемі, що особливо актуально для газонів та інтенсивного овочівництва, сприяючи зростанню рівня поживних речовин у рослинах.
Під час вапнування необхідно враховувати оптимальний рівень pH для конкретних культур, які ви плануєте вирощувати. Так, для квасолі оптимальний показник — це 6,0-6,5, для помідорів — 6,0, моркви — 7,8, пастернаку — 5,0.
Якщо ви вносите вапно вперше, то робити це рекомендовано під глибоку культивацію. У випадку, коли земля має високу кислотність, оптимальним рішенням буде виконати вапнування двічі — восени та навесні. Піщані грунти слід обробляти частіше, але меншими дозами, тоді як для важких суглинків потрібна більша кількість вапна.
Однак важливо не перевищити дозу, оскільки надмірне вапнування може призвести до вимивання кальцію, а також до блокування доступу рослин до мікроелементів, особливо заліза, у грунті з pH вище 6,6, що може негативно позначитися на їхньому рості.
Важливо звернути увагу на той факт, що якщо вносити вапно одночасно з компостом або перегноєм, то відбувається реакція між ними, внаслідок якої утворюється газоподібний аміак. А це в свою чергу призводить до втрати значної частки азоту. Тому при плануванні підживлення ділянки вапном, фосфоритним або доломітовим борошном, а також органічними добривами, їх краще вносити окремо, з перервою. Органічні добрива доцільніше закладати в глибші шари грунту, як і фосфорні добрива, оскільки фосфор має низьку рухливість і залишається там, де його внесли. Наприклад, під час підготовки грунту для саду перегній і фосфати закладають глибоко, а вапно — ближче до поверхні, що забезпечує кращу доступність фосфору для рослин і зменшує втрати азоту через аміак.
Як розрахувати кількість розкислювачів?
Визначення точного обсягу вапна, необхідного для зміни кислотності землі, є досить складним завданням і потребує врахування багатьох факторів. Одним із таких факторів є рівень кислотності грунту, який визначається за показником сольового pH. Цей метод дозволяє оцінити потребу у вапнуванні верхнього шару грунту (приблизно 20 см).
Важливо також враховувати тип грунту. Так, піщані та супіщані грунти потребують меншої кількості вапна порівняно з суглинками та глинами. Крім того, вміст органічних речовин (гумусу) також впливає на необхідну дозу вапна.
Для дерново-підзолистих, опідзолених та сірих лісових грунтів, які поширені в багатьох регіонах України, норми вапнування можуть варіюватися від 3,5 до 12 кг на сотку. Торфові грунти, як правило, менш кислі і потребують меншої кількості вапна.
Серед вапняних добрив найпоширенішими є вапнякова мука, гашене вапно та доломітове борошно. Останнє особливо рекомендується для піщаних і супіщаних ґрунтів, оскільки воно містить магній, який часто дефіцитний в таких грунтах. Нестача магнію може призвести до магнієвого хлорозу рослин. Однак, слід пам'ятати, що норми внесення доломіту дещо вищі, ніж гашеного вапна.
Загалом, для розкислення з pH 3,0-4,5 на легких грунтах (піщаних та супіщаних) достатньо внести до 50 кг доломітового борошна на сотку, а на важких грунтах (суглинки, глиноземи та глини) — до 70 кг.
Важливо зазначити, що наведені норми є орієнтовними і можуть варіюватися залежно від конкретних умов. Для точного визначення необхідної кількості вапна рекомендується провести агрохімічний аналіз землі.
Особливості вапнування газонів
Газони, напевно, найчастіше піддаються процедурі розкисленні грунту. Найкраще виконувати вапнування восени, коли воно вже не загрожує траві опіками. Проте цю процедуру можна проводити і навесні. Якщо ж виникає потреба вапнувати під час активної вегетації рослин, варто віддати перевагу доломітовому борошну. Для розкислення газонів норми внесення доломітового борошна становлять: до 50 кг на сильно закислені грунти (pH 3,0-4,5) і до 40 кг на грунти середнього закислення.
Цікаво, що вапнування газону є практично єдиним дієвим методом боротьби з деякими бур'янами. Наприклад, хвощ польовий можна усунути лише шляхом розкислення грунту.
При весняному або осінньому внесенні вапна, коли грунт може бути надмірно зволожений, важливо стежити, щоб газон не пошкоджувався під час руху садової техніки або через витоптування.
