Особливості вирощування гіпеаструма

Гіппеаструм часто плутають з амарилісом і навіть лілією через схожість у вигляді квітів, проте це різні рослини. Гіппеаструм приваблює садівників своїми великими, яскравими квітами, що можуть бути різних відтінків — від ніжного рожевого до яскраво-червоного. Його популярність зумовлена не тільки красою, але й невибагливістю, адже ця рослина не потребує особливого догляду.

Посадка рослини

Гіппеаструм невибагливий до ґрунту, але для оптимального росту найкраще підійде суміш, призначена для квітучих рослин. Команда Кліома Сервіс радить Торф'яний субстрат для квітучих рослин розкислений нашого власного виробництва, замовити який можна онлайн за доступною ціною.

Оскільки гіппеаструм, як і всі цибулинні, не терпить застою води, перед посадкою на дно горщика слід обов'язково насипати шар керамзитового дренажу. Розмір горщика має бути відповідним до розміру цибулини, адже надто великий горщик може призвести до загнивання коренів. Для дорослої цибулини достатньо горщика об'ємом близько 0,5 л, проте у великий горщик можна посадити кілька цибулин. При посадці цибулину гіппеаструма заглиблюють в ґрунт лише наполовину або максимум на дві третини.

Важливо пам'ятати, що полив рослини на початковому етапі повинен бути помірним, доки цибулина не почне активно рости. Воду слід лити обережно, по краю горщика. У подальшому полив рекомендовано здійснювати через піддон, щоб не турбувати цибулину.

Догляд за гіппеаструмом

Щоб гіппеаструм радував рясним і яскравим цвітінням, його необхідно регулярно підживлювати. Для цього можна використовувати Добриво Florovit (Флоровіт) для квітучих рослин, яке доступне для купівлі в нашому інтернет-магазині. Крім того, існує кілька перевірених прийомів, які допоможуть гарантовано викликати цвітіння гіппеаструма:

• Перед посадкою цибулину слід замочити у теплій воді приблизно на дві години — це пришвидшує пробудження і активізує початок росту.
• Щоб запустити механізм цвітіння, наприкінці літа припиняють полив і прибирають горщик у темне, прохолодне місце. У січні рослину переносять на світло, поновлюють полив, і вже за 3–4 тижні з’являються бутони.
• Влітку для стимуляції цвітіння іноді обрізають листя і роблять паузу в поливі на кілька тижнів. Після цього, поновлюючи полив, рослину підживлюють рідким мінеральним добривом — це також допомагає викликати появу квітконосів.

Коли цвітіння завершено, рослину важливо правильно ввести в період спокою. Це ключ до гарного розвитку цибулини та майбутнього цвітіння. У другій половині вересня поступово зменшують полив, а коли листя повністю всохне — його видаляють разом з квітконосами. Горщик ставлять у сухе, темне і прохолодне місце. Там гіппеаструм відпочиватиме до лютого. Потім його знову виносять на світло, поновлюють полив і починають підживлення для запуску нового циклу росту.

Гіппеаструм не цвіте після пересадки: в чому причина?

Якщо гіппеаструм не розцвітає після пересадки, це свідчить про порушення в догляді або невдало підібрані умови. Попри загальну невибагливість цибулинних, цей вид все ж вимагає дотримання певних правил, особливо при зміні горщика.

Перш за все, слід використовувати правильний субстрат. Ідеально — готовий ґрунт для амарилісових. У разі відсутності такого — підійде універсальна суміш, наприклад, Універсальний субстрат розкислений SAULA, із додаванням річкового піску у пропорції 1:1. Це забезпечить дренаж і легкість, необхідні для цибулин.

Гіппеаструм потрібно пересаджувати щороку. За сезон ґрунт виснажується, і рослина вже не отримує достатньо поживних речовин. Без своєчасної заміни субстрату на свіже середовище — цвітіння може взагалі не настати.

Ще одна важлива умова — глибина посадки. Цибулина має бути заглиблена лише наполовину. Її верхівка обов’язково повинна залишатися над ґрунтом. Це сприяє розвитку здорової кореневої системи та запобігає загниванню.

Якщо квітка не випускає квітконос, найімовірніше, було порушене хоча б одне з цих правил. Але навіть початківці можуть досягти результату, якщо дотримуватимуться рекомендацій. Натомість яскраве, розкішне цвітіння серед зими стане приємною нагородою — доказом того, що зусилля не були марними.