Торф: добриво, «розумний» субстрат, регулятор кислотності ґрунту
Торф – це природна корисна копалина, що має рослинне походження. Він являє собою щільну масу темно-коричневого або чорного кольору. Ця маса складається з частково розкладених в болотах залишків рослин, змішаних із землею. Повний розклад рослин у цьому випадку неможливий через високу вологість та повну відсутність кисню. В таких умовах протягом тисячоліть на болотах та у долинах річок і утворюється торф. Залягає він зазвичай на поверхні ґрунту або на глибині до 10 метрів під шаром мінеральних відкладень.
Торф у якості сировини має надзвичайно широкий спектр використання: з нього виготовляють паливо, підстилочні матеріали для тварин, різноманітні добрива, субстрати для рослин, торф’яні горщики для розсади та багато іншого. В окремих родовищах видобувають торф, що має цілющі властивості – його використовують в медицині.
Що потрібно знати про види торфу?
Залежно від рівня залягання розрізняють торф верховий, низинний та перехідний.
Верховий торф – це шар торф’яних покладів, що утворюється зі сфагнуму, пушиці, багна, вересу та сосни. В цій породі дуже низький вміст кальцію, тому верховий торф у природі завжди кислий. Ця порода дуже бідна на вміст органічних речовин, в ній низький рівень зольності (близько 2%) та перегною. Верховий торф дуже вологоємкий через насиченість атмосферними опадами.
Низинний торф – це прошарок торф’яних утворень, насичений ґрунтовими водами. Він має високу зольність (6-18%), тобто багатий на мінеральні компоненти. У такому торфові високий вміст кальцію, відповідно і середовище буде не кислим, як у верхового торфу, а нейтральним. Низинний торф багатий на органіку, органічних речовин у ньому міститься не менше 70%. Утворюється низинний торф з перегнилої осики, вільхи, зелених різновидів моху.
Верховий торф утворюється переважно в місцевостях, яким притаманні суворі кліматичні умови, з бідною рослинністю. Зазвичай це рівнинні болота, що не мають підводних джерел і живляться лише за рахунок дощів, талого снігу.
Місця утворення низинного торфу навпаки характеризуються болотами, що розміщуються у ярах і мають підземне живлення. Завдяки підземним водам з високим рівнем мінералізації низинний торф отримує високу зольність.
Також вирізняють ще один підвид торфу, зольність якого складає 3-5%. Він дуже схожий на низинний торф за своїм складом та характеристиками. Називають його перехідним, але по факту, це низинний торф, який ще не завершив повністю своє формування.
Ключові правила використання торфу
В сільському господарстві торф давно став незамінним. В першу чергу, завдяки тому, що ця порода покращує структуру ґрунту, підживлює його, робить більш пористим та рихлим. Присутні у торфі гумінові кислоти пришвидшують ріст рослин, допомагають у активному плодоношенні. В гумітах містяться амінокислоти, що переводять деякі мінерали у форму, доступну для засвоєння рослинами.
Торф має пористу структуру, тому його доцільно використовувати у якості підстилки для тварин. Порода вбирає в себе лишню вологу у стійлах, а також нейтралізує неприємні запахи. До того ж торф має бактерицидну дію, допомагаючи попередити деякі захворювання тварин. Також торф часто використовують у якості пального, що пов’язано з його властивістю горіти. Так як торф волокнистий, в його волокнах присутній кисень. Тому він може займатися і без доступу повітря ззовні. Цим і пояснюються горіння торф’яників глибоко під землею.
Як сферу застосування торфу також слід відзначити медицину. Існують препарати на основі торфу, які застосовують при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, при лікуванні екземи. Тут важливу роль відіграє бактерицидна властивість торфу. Також у багатьох SPA-салонах пропонують ванни з цією породою для лікування та профілактики артриту і ревматизму. Втім основною властивістю торфу є накопичення вуглецю та продуктів фотосинтезу. Внесення його в ґрунт підвищує волого- та повітропроникність останнього, торф здатний оздоровляти ґрунти, знижуючи рівень нітратів та понижуючи дію пестицидів.
Використання верхового та низинного торфів на присадибній ділянці має ряд особливостей, на які потрібно зважати. В якості добрива переважно використовують низинний торф. Це пов’язано з високою кислотністю верхового торфу. Верховий торф використовують для мульчування рослин, щоб знизити випаровування вологи, зменшити перепади температур, перешкодити проростанню бур'янів, запобігти утворенню ґрунтової кірки. Торф добре утеплює ґрунт і кореневу систему рослин при посадках полуниці, суниці, квітів, інших культур і зелених насаджень. Також верховий торф використовують для посадки культур, що розвиваються у кислому середовищі. Це представники вересових рослин. Найбільш поширені в нас чорниця, лохина, брусниця, журавлина, всі види рододендронів та інші кущі, дерева, трави, що віддають перевагу кислим ґрунтам.
Верховий торф, його ще називають сфагновим, сам по собі не є ідеальним субстратом для вирощування рослин, так як має низький вміст поживних речовин, а також кисле середовище (2,6-3,2). Однак йому притаманна висока стабільність структури ґрунту, а також високі фізичні та хімічні властивості. Це робить його привабливим в якості основи для виготовлення субстратів за участі інших домішок. Одна з переваг верхового торфу полягає в утриманні гумінових кислот, що активно стимулюють ріст кореневої системи. Фрезерний або дрібнозернистий торф добре утримує вологу та елементи добрив за рахунок низького вмісту в ньому кисню. Такий торф добре підходить для молодих рослин і сіянців. Видобувається такий торф шляхом фрезерування верхнього шару білого торфу безпосередньо в торфовищі, в результаті чого отримують однорідний матеріал.
Білий торф - це різновид верхового з низьким ступенем розкладання. Такий торф забезпечує захист від шкідників за рахунок вмісту в ньому корисних речовин. Саме він підтримує стабільність pH. Білий торф оптимальний для вирощування рослин в малих ємностях (контейнерах), що вкрай зручно та економічно.
Серед переваг торфу над іншими видами ґрунту слід виділити:
- високий рівень повітро- і вологомісткості. Завдяки цьому поліпшуються властивості як легких піщаних, так і важких глинистих ґрунтів;
- зручне транспортування. Пресований торф у мішках або біг-бегах легко перевозити в автомобілі, його можна помістити в контейнер або кузов автомобіля;
- завдяки тому, що верховий торф кислий, використовувати його можна для хімічної меліорації лужних ґрунтів.
Важлива перевага верхового торфу полягає в можливості регулювати рН в діапазоні 3,5 - 7,4. Також він має антисептичні властивості, зумовлені сильнокислою реакцією середовища і наявністю фенольних сполук. Торф в процесі розкладання виділяє вуглекислий газ, що особливо важливо при вирощуванні рослин в захищеному ґрунті. Завдяки стійкій структурі, яка тривалий час не піддається мікробіологічному розкладанню, верхової торф можна використовувати в якості ґрунту протягом трьох і більше років без значних його змін. До того ж в такому торфі немає насіння бур'янів, хвороботворних організмів і шкідників, що полегшує роботу з вирощування культур, особливо в теплицях і парниках.
Є ще один вид верхового торфу - нейтралізований. Його застосовують переважно у виробництві субстратів, що використовуються в малооб'ємних технологіях вирощування. Для виготовлення використовується матеріал низького ступеня розкладання. Важливу роль в процесі відіграє вапняна мука, яка нейтралізує кислоту торфу. Цей вид буде хорошим помічником при підготовці тепличного ґрунту і ґрунту для рослин, що вирощуються у контейнерах. Якщо висадка здійснюється на відкритій ділянці, то такий торф завдяки його властивостям, буде доречним у приготуванні субстратів для посадки дерев і чагарників.
Завдяки своїм властивостям і швидкості розкладання торф ідеально підходить для використання в професійному садівництві.
